Наукові здобутки Українського науково-дослідного вуглехімічного інституту: до 85-ї річниці від дня заснування

Український науково-дослідний вуглехімічний інститут (УХІН), створений у м. Харків у липні 1930 р., став першим у колишньому СРСР науковим центром коксохімічної промисловості. За 85 р. існування його колективом було досягнуто чималих наукових здобутків.

УХІН з перших років свого існування активно включився до роботи завдяки досвідченим працівникам з лабораторій та науково-дослідних бригад тресту «Коксохімбензол», центральної лабораторії «Союзкоксу» та лабораторії з дослідження палива Українського інституту прикладної хімії, які сформували його колектив.

У 1930-х УХІН виконав широку програму комплексних наукових досліджень з розвитку сировинної вугільної бази коксування українських заводів за рахунок збільшення у шихтах частки газового вугілля Донецького басейну. Інститут провів комплекс досліджень бурого вугілля за трьома напрямками: на півкоксування, гідрування вугілля і екстрагування з нього гірського воску. Низку робіт УХІН присвятив написанню або удосконалюванню стандартів на продукти, що виробляються у процесі коксування, зокрема й медичних препаратів; розробці методик та устаткування за профілем своєї діяльності, наприклад, установки для знефенолювання стічних вод коксохімічних заводів.

Схема дослідної знефенолювальної установки УХІН по паровому методу на ХОКЗ, 1939 р. (ЦДНТА України, ф. Р-17, к. 3-9, оп. 1 т. 1, од. зб. 394, арк. 101).

 UHIN 1

Не менш важливими були напрацювання УХІН у роки Другої світової війни. У жовтні 1941 р. інститут змушений був евакуюватися до м. Кемерово, де він спрямував свої зусилля на надання практичної допомоги коксохімічній промисловості Сходу та Уралу. Щоб розширити сировинну базу, науковці вивчали склад вугілля Кузнецького басейну. Впровадження розробленого спільними зусиллями УХІН та Енергетичного інституту АН СРСР методу збільшення продуктивності коксових печей шляхом додавання у шихту мікрокількостей гасу дозволило заощадити значні капіталовкладення на розширення промислових потужностей.З перших днів визволення Донбасу наукові співробітники УХІН активно долучилися до відбудови коксохімічних підприємств України. З цією метою вивчали іноземний досвід, про що свідчить звіт про відрядження до Німеччини. У документах зафіксовано повоєнний стан вугільних шахт та коксохімічних заводів та надано порівняльну характеристику з рівнем їх розвитку на початок війни.

План гірничих виробок шахти № 30 по пласту l3 Алмазний тресту Ворошиловградвугілля, 1944 (ЦДНТА України, ф. Р-17, к. 3-9, оп. 1 т. 1, од. зб. 592, арк. 93)

 UHIN plan

Вагому частину наукових досліджень працівники УХІН провели з метою розширення застосовування недефіцитного донецького вугілля у шихтах для виробництва доменного коксу.

Апарат для вивчення подрібнюваності вугілля, 1949 р. (ЦДНТА України, ф. Р-17, к. 3-9, оп. 1 т. 2, од. зб. 666, арк. 29)

 UHIN 2

Привертають увагу й напрацювання щодо отримання етилового спирту з етилену коксового газу.

Схема газопроводів спиртової установки на Горлівському КХЗ. 1947 р. (ЦДНТА України, ф. Р-17, к. 3-9, оп. 1 т. 2, од. зб. 799, арк. 39)

UHIN 3

Друга половина 1940-х років є знаковою в історії розвитку вітчизняних конструкцій коксових печей, коли Діпрококс спроектував печі систем ПВР та ПК-2К. У їх створенні брали участь і спеціалісти УХІН, які виконали теоретичні та експериментальні дослідження опалювальної системи.

Батарея дослідних печей Діпрококсу ПК-46-2К. Вид з машинного боку. 1949 р. (ЦДНТА України, ф. Р-17, к. 3-9, оп. 1 т. 5, од. зб. 2933, арк. 18)

 UHIN 4

Модель вертикала коксової печі ПК-46-2К. 1951 р. (ЦДНТА України, ф. Р-17, к. 3-9, оп. 1 т. 3, од. зб. 1053, арк. 163)

 UHIN 5

Значний обсяг робіт на моделях було виконано при проектуванні печей з камерами великої ємності.

Протягом 1951–1954 років інститут розробив раціональну технологію приймання, укладання та зберігання вугілля, в результаті застосування якої було суттєво усунуто зниження коксівних властивостей вугілля через його окислення.

Літня закладка дослідних штабелів вугілля. 1951 р. (ЦДНТА України, ф. Р-17, к. 3-9, оп. 1 т. 3, од. зб. 1068, арк. 13)

 UHIN 6

За пропозицією УХІН пековий кокс для електродної та алюмінієвої промисловості в СРСР почали виробляти з високотемпературного (145–1500С) пеку, що покращило умови експлуатації коксових печей.

Сховище пекових дистилятів дослідно-промислової установки отримання 150о-ного пеку дистиляцією парою на Ворошиловградському заводі. 1950 р. (ЦДНТА України, ф. Р-17, к. 3-9, оп. 1 т. 2, од. зб. 866, арк. 150)

UHIN 7

Виконуючи завдання щодо забезпечення необхідної якості доменного коксу в умовах погіршення марочного складу вугільної сировинної бази коксування, УХІН вишукував шляхи збагачення вугілля.

Сумарні показники питомих витрат на будівництво збагачувальних фабрик за різних умов їх розміщення. 1958 р. (ЦДНТА України, ф. Р-17, к. 3-9, оп. 1 т. 2, од. зб. 855, арк. 13)

 UHIN 8

Однією з найважливіших науково-технічних проблем коксохімії кінця 1950-х –1960-х років, до вирішення якої долучився й УХІН, було розроблення безперервного процесу виробництва формованого металургійного коксу з газового та слабоспікливого вугілля.

Апарат для визначення витрати тепла і швидкості прогріву при спіканні і прожаренні засипу формованого коксу. 1958 р. (ЦДНТА України, ф. Р-17, к. 3-9, оп. 1 т. 2, од. зб. 784, арк. 37)

 UHIN 9

Працівники інституту активно вивчали передовий світовий досвід та надавали допомогу іноземним колегам.

Здобутки УХІН сприяли тому, що у 1967 р. його було визначено центральним інститутом Міністерства чорної металургії СРСР з координації проведення наукових досліджень в галуз і коксохімічного виробництва.

З історією наукової діяльності Українського науково-дослідного вуглехімічного інституту можна більш докладно ознайомитись у Центральному державному науково-технічному архіві України (м. Харків, вул. Університетська, 4).

Джерело: Центральний державний науково-технічний архів України (виставка on-line «Наукові здобутки Українського науково-дослідного вуглехімічного інституту», підготовлена провідним спеціалістом відділу використання інформації документів ЦДНТА України Алєксєєнко А. О.).