Ліберман Овсій Григорович (1897 - 1981)

Liberman 2Радянський український економіст, автор Економічної реформи 1965 р.

Народився в сім’ї службовця лісового маєтку. В 1915 р. з відзнакою закінчив гімназію в Києві, в 1915 – 1920 рр. навчався на юридичному факультеті Київського університету Св. Володимира, де під керівництвом проф. К. Г. Воблого вивчав статистику. Водночас, у 1915 – 1917 рр. працював статистиком Всеросійської Земської Спілки, в 1917 – 1918 рр. – секретарем Київської міської продовольчої управи, в 1919 – 1920 рр. – секретарем губернського Державного контролю. В 1920 р. з радянськими організаціями евакуювався до Харкова, обіймав посаду завідуючого організаційним відділом Народного комісаріату робітничо-селянської інспекції (НК РСІ) УРСР.

У 1923 р. – науковий співробітник Харківського інституту труда (ХІТ), де працював практикантом, з 1925 р. – завідувачем лабораторією організаційного аналізу. Водночас викладав курси політичної економії та наукової організації праці у Харківському інституті народного господарства. В 1924 – 1925 та 1929 р. перебував у наукових відрядженнях у Німеччині, вивчав досвід організації господарського обліку із використанням обчислювальних машин. Займався організацією обліку виробництва на підприємствах та установах Харкова, керував закупівлями спеціальної техніки, організовував першу у СРСР станцію машинного обліку на заводі «Серп і Молот» та впровадження обліку виробництва за методом Standard Costing. В 1930 р. – був доповідачем 1-ї Всесоюзної конференції з планування у машинобудуванні.

З 1930 р. працював у Харківському інженерно-економічному інституті (ХІЕІ), де обіймав посаду завідуючого кафедрою економіки машинобудівної промисловості; водночас, у 1930 – 1933 рр. екстерном закінчив машинобудівний факультет ХІЕІ. В 1938 – 1939 рр. перебував під слідством, був засуджений за сфабрикованим звинуваченням, але вирок суду було переглянуто та скасовано. В 1940 р. захистив дисертацію кандидата економічних наук «Планування серійного виробництва встановленими партіями і баланс успішності цехів». У роки Великої Вітчизняної війни завідував відділом фінансування промисловості Наркомату фінансів Киргизької РСР, був науковим співробітником Московського науково-дослідного фінансового інституту та доцентом Московського фінансового інституту. В 1947 р. переведений до ХІЕІ, де знов обійняв посаду завідуючого кафедрою економіки і організації машинобудівної промисловості.

На кафедрі економіки та організації машинобудівної промисловості (1950-ті рр.)

Liberman 3

В 1947 р. спільно з провідними ученими ХІЕІ виступив з регіональною ініціативою «Харків вузівський – Харкову індустріальному» у рамках якої фахівцями керованої О. Г. Ліберманом кафедри були розроблені та впроваджені проекти з оптимізації виробничих процесів на низці підприємств міста. З початку 1950-х рр. під його науковим керівництвом здійснюються масштабні дослідження на машинобудівних підприємствах міста і області, які у 1955 р. охопили 25 заводів. Дослідження було продовжено створеною О. Г. Ліберманом Науково-дослідною лабораторією з економіки і планування промисловості Харківського раднаргоспу при ХІЕІ (1959 р.). Лабораторією вивчалися питання собівартості продукції, структури основних і оборотних фондів, проводилися розрахунки по факторах рентабельності, ставилися економічні експерименти. В 1956 р. захистив дисертацію доктора економічних наук «Шляхи підвищення рентабельності соціалістичних підприємств».

В 1962 р. виступив з резонансною статтею «План, прибуток, премія» («Правда», 9 вересня 1962 р.). О.Г. Ліберман запропонував зміни у господарському механізмі економіки СРСР, водночас із публікацією у “Правді”, представивши їх як доповідь «Про вдосконалювання планування й матеріального заохочення роботи промислових підприємств» до ЦК КПРС. Статті поклали початок загальносоюзній економічній дискусії, яка передувала Економічній реформі 1965 р. О.Г. Ліберман брав активну участь у підготовці реформи та її здійсненні, будучи членом урядових комісій, консультантом при здійсненні економічних експериментів, активним публіцистом.

Титульний лист доповіді О. Г. Лібермана в ЦК КПРС (1962 р.)

Liberman4

У 1963 – 1981 рр. – професор кафедри статистики і обліку виробництва Харківського державного університету. В 1970 р. опублікував книгу «Економічні методи підвищення ефективності суспільного виробництва», що мала низку закордонних перевидань, де аналізував хід реформи та відстоював її провідні ідеї.

Наукову діяльність О. Г. Ліберман розпочав у 1920-х рр. взявши участь у русі з наукової організації праці (НОТ), одним з провідних центрів якого був Харківський інститут труда. Вивчивши існуючі теоретичні концепції НОТ (систему Тейлора, класичні роботи Гілберта, Ганта, Файоля, Форда), як провідний фахівець напряму досліджень із організаційного аналізу керував розробкою проектів з оптимізації обліку, документообігу та організації праці збутових мереж кооперативів Харкова, очолював роботи з реорганізації податкового обліку в УРСР.

Поїздки до Німеччини, вивчення європейського досвіду з застосування лічильно-аналітичної техніки та з організації облікової справи у цілому, визначили подальший напрям його дослідницьких інтересів. З кінця 1920-х рр. О. Г. Ліберман зосередив увагу на проблемах обліку та наукової організації праці в машинобудівній промисловості та на розвитку концепції аналітичного обліку виробництва. Впроваджувані на підприємствах системи обліку розумілися ним не лише як засіб удосконалення бухгалтерської та виробничої звітності, але й як дієвий засіб аналізу ефективності  організації праці. Перший проект з розробки й налагодження так званого аналітичного обліку (аналога американської моделі Standard Costing) було впроваджено під керівництвом О. Г. Лібермана у 1926 – 1931 рр. на харківському підприємстві з сільськогосподарського машинобудування «Серп і Молот».

В 1930-ті рр. О.Г.Ліберман був одним з організаторів спеціальної інженерно-економічної освіти в УРСР, брав участь у розробці навчальних планів ХІЕІ та інших профільних навчальних закладів.

У 1944 – 1946 рр., у доповідях «Труд та прибуток» та «Питання укріплення господарського розрахунку в промисловості СРСР» О. Г. Ліберман висловив пропозиції, щодо підвищення ефективності низового планування, що було можливим через усунення неузгодженості між фінансовим і виробничим планами підприємства, через розширення самостійності підприємств у використанні обігових коштів, через розмежування фінансів промисловості та державного бюджету. Пропонувалося стимулювати економічну зацікавленість підприємств у складанні напружених планів за допомогою розширення фондів матеріального заохочення, створюваних за рахунок прибутку підприємства та які б зростали відповідно до підвищення рентабельності виробництва.

У 1940-ві – на початку 1960-х рр. О. Г. Ліберман виступив одним з провідних теоретиків господарчого розрахунку у промисловості. Глибоке знання реального господарства, аналіз великих обсягів фактичного матеріалу, участь у здійснені проектів оптимізації виробництва дозволили створити узагальнюючі праці, які ставали настільною книгою для фахівців – «Господарчий розрахунок машинобудівного заводу», підручника з «Організації і планування машинобудівних підприємств» (1960 р.) – першого у СРСР навчального посібника цього типу; О. Г. Ліберман виступив ініціатором видання та організатором творчого колективу кафедри.

 О. Г. Ліберман був послідовним прихильником ідеї інтеграції науки, викладання та навчання, впроваджуючи цей принцип протягом усієї своєї діяльності. Невтомний дослідник, він користувався загальною відомістю та величезним авторитетом серед професійних кіл міста – керівників та службовців економічних підрозділів підприємств. У Харківському інженерно-економічному інституті навколо О. Г. Лібермана сформувалася потужна наукова школа з талановитих молодих дослідників, що виявили себе у студентській науці та під час участі у дослідній роботі на підприємствах.

Наслідком великої дослідницької програми, реалізованої вченими НДЛ економіки і планування виробництва під науковим керівництвом О.Г.Лібермана стала розроблена ним концепція змін, які лягли в основу Економічної реформи 1965 р.: скорочення для підприємств обсягу директивних планових показників, визначення нормативів довгої дії, підвищення ролі інтегральних показників ефективності виробництва – прибутку та рентабельності, створення залежних від них фондів матеріального стимулювання. У 1958 р. за ініціативою О. Г. Лібермана ХІЕІ виступав з нереалізованою пропозицією створення науково-дослідної лабораторії з вивчення застосування електронно-обчислювальних машин для управління виробництвом.

У останні роки життя працював над аналізом здійснених внаслідок реформи 1965 року перетворень, виступав з низкою пропозицій з подальшої модернізації планової системи у народному господарстві.

Інженер-економіст (1933 р., ХІЕІ), доцент (1937 р., ХІЕІ), кандидат економічних наук (1940 р., ХІЕІ), доктор економічних наук (1957 р., ХІЕІ), професор (1959 р., ХІЕІ).

Нагороджений медалями «За доблесний труд у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 рр.» (1947 р.), «Ветеран праці», нагрудними знаками НКФ СРСР «Відмінник фінансової роботи» (1943 р.), Мінвузу УРСР «Переможець соціалістичного змагання» (1973 р.).

Джерело: Провідні вчені Харківського національного економічного університету: Бібліографічний зібрник / Під заг.ред. д-ра екон наук., проф. В.С. Пономаренка, д-ра екон. наук, проф. М.О.Кизима; автори укладачі: Пономаренко В.С., Кизим М.О., Зима О.Г., Михайличенко Д.Ю., Кононов О.О.; . -Х. : Вид-во "ІНЖЕК", 2012. - 248с.