Танк Т-34: історія виникнення

Т-345

Історія танка Т-34 почалася в жовтні 1937 року, коли танкове конструкторське бюро Харківського заводу одержало замовлення від Головного автобронетанкового керування Червоної армії на проектування нової колісно-гусеничної машини, здатної в майбутньому замінити танки типу БТ.

Почалися роботи й зі створення колісно-гусеничної машини з 30-мм бронею й 45-мм гарматою на Харківському заводі. 4 травня 1938 року було подано два проекти: колісно-гусеничного танка А-20 і гусеничного А-32, створеного за власною ініціативою конструкторського бюро. Кожний з танків мав і свої переваги, і свої недоліки. Зробити вибір на користь одного з них було непросто.

Так, А-20 вигідно відрізнявся від усіх БТ посиленим бронюванням корпуса й башти, раціональнішими кутами нахилу броньових листів товщи ною 20—25 мм. У башті встановлювалас 45-мм гармата й кулемет. Другий кулемет розташовувався у відділенні керування, праворуч від механіка-водія. На танках встановили 450-сильний дизель В-2. Конструкторський відділ у 1938 р. очолив Михайло Ілліч Кошкін. Він змінив на цьому посту свого попередника, талановитого конструктора А. Фірсова, необгрунтовано репресованого в 1937р. Саме А. Фірсову й сформованому на той час колективу конструкторів належали попередні розробки нового танка.

Танк А-32 за технічним даними й зовні спочатку був схожий на А-20. Маса — 19 т, те ж озброєння, той же двигун. Але на відміну від танків серії БТ в А-32 був відсутній колісний привод, а гусеничний рушій мав із кожного боку по 5 опорних котків великого діаметра з гумовими шинами. Підвіска — індивідуальна, зі спіральними пружинами, що розташовувалися в бортових нішах корпуса. За рахунок зменшення маси товщину лобової броні вдалося збільшити до ЗО мм.

Експериментальні зразки А-20 і А-32 виготовили у липні 1939 року. Виявилося, що трудомісткість виробництва першого була приблизно вдвічі більша за трудомісткість другого. При ходових випробуваннях обоє показали практично рівноцінні результати, достатні надійність і працездатність механізмів і вузлів. Однаковою була й максимальна швидкість того й іншого — 65 км/год.

T-341

У серпні 1939 року на засіданні Головної військової ради було вирішено повністю відмовитися від колісно-гусеничного рушія й віддати перевагу танку А-32. 19 грудня 1939 року було ухвалене рішення про створення вдосконаленого варіанта А-32 — середнього танка Т-34, що став згодом одним із найзна-менитіших в історії світового танкобудування.

Танк мав корпус із товстими броньовими листами так званого раціонального нахилу. Крім того, для виробництва танка використовували досягнення Інституту електрозварювання (м. Київ) видатного конструктора Є.О. Патона. Нова технологія давала змогу робити корпус більш міцним, одночасно скорочуючи витрати часу на його виробництво. Дизельний двигун великої потужності надавав машині значні ходові якості: достатню швидкість і запас ходу. Безумовно, всі ці технічні рішення були відомі ще до розробки Т-34. Але саме харківським конструкторам удалося поєднати всі ці характеристики в одній машині.

T-342

Виготовлення двох перших Т-34 почали в січні 1940 року. І вже наприкінці лютого танки відправилися своїм ходом у тисячокілометровий пробіг за маршрутом Харків—Москва. Один із танків вів сам М. І. Кошкін. Під час пробігу талановитий конструктор тяжко захворів. Не допомогла й операція, і 26 вересня Михайло Ілліч помер. Керівництво конструкторським колективом Харківського заводу доручили А. Морозову. Чимало труднощів довелося перебороти йому і його конструкторам, перш ніж Т-34 стала шедевром світового танкобудування. До початку війни в Червоній армії налічувалося вже 1225 танків Т-34.

Танки Т-34 на Параді Перемоги. Москва. Красна Площа. 24 червня 1945.

Т-343

Джерела: Енциклопедія техніки (http://enteh.org.ua/); Музейный комплекс «История танка Т-34» (РФ).